СЛИ́ВА, и, жін.
1. Садове і лісове плодове дерево або кущ з соковитими плодами перев. фіолетового або жовтого кольору з великою довгастою кісточкою. Між веленою листвою вишняку, груш, слив та яблунь біліли чепурні хаточки (Панас Мирний, I, 1949, 128); Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Іван Франко, IV, 1950, 201); Підіймалася [біля хвіртки] стара, з потрісканим стовбуром і гіллям слива (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).
2. Плід цього дерева або куща. Напиши рецепти повидел з яблук і слив, спосіб маринування слив і грушок (Леся Українка, V, 1956, 178); Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Олесь Гончар, III, 1959, 128); На чистих яблуках і сливах, укритих ніким не займаною патиною, бриніли найчистіші дощові краплини (Олександр Довженко, I, 1958, 95); * У порівняннях. Стоїть дівчинка там же, над прірвою, дивиться на нього — такі великі темносині очі, як сливи… (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17).
♦ [Сидіти] як (наче і т. ін.) [сорока] в сливах — ніяково почувати себе. Сидить, як сорока в сливах (Номис, 1864, № 3193); [Галя (помітивши, що Явдоха наче в сливах):] Ходімо, Дуню, й ми туди.. А ви посидите тут (Панас Мирний, V, 1955, 153).