СЛІПА́К, а, чол.
1. розм. Те саме, що сліпець 1.
2. тільки мн., вульг. Очі. — Всю роботу хатню на мене скинула. А скажу їй що, то так на тебе подивиться своїми сліпаками, що аж страх бере за плече… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 264); [Стратон:] Хто сказав! Своїми сліпаками сам бачив, а ви кажете! Можу ось присягнути, коли не вірите… (Петро Козланюк, Щури.., 1956, 252); * У порівняннях. Чорні скособочені халупки.. маленькими зеленкувата ми вікнами, наче сліпаками, роз’їденими трахомою, стежать за кожним прохожим (Петро Колесник, Терен.., 1959, 35).
3. зоол. Те саме, що сліпець 2. Мало хто знає цю незвичайну істоту. І не дивно — мешкає вона під землею. Це один з видів гризунів.. — сліпак малий (Наука і життя, 1, 1966, 29).
4. ент., діал. Сліпень (у 1 знач.).
5. розм. Те саме, що каганець 1. Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядам всі збори (Михайло Стельмах, II, 1962, 13); Блимали [в минулому] по кутках приземкуватих хат каганці-сліпаки, гуділа біля лежанки материна прядка, а ми, маленькі й сині, скиглили на печі (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 124).