СЛІПЕ́ЦЬ, пця, чол.
1. Людина, позбавлена зору. Пішла Івга і вже дуже веселенька, аж землі під собою не чує; а пострічає старця або сліпця, то й подасть милостиню (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 288); Сліпець метався, як на пожежі, розставивши руки, доки намацав те, що треба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 386); Думи співають лише талановиті професійні співці, звичайно сліпці, кобзарі й деякі лірники (Колесса, Музикознавчі праці, 1960, 330); * У порівняннях. Іван йшов далі, простягнувши наперед руки, наче сліпець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350);
// перен. Той, хто не помічає, не розуміє, не бачить того, що відбувається навколо, нездатний правильно осягнути що-небудь. — Зрозумійте й затямте собі Ви, сліпців покоління, Що, як зглушите душу живу, Заговорить каміння (Іван Франко, XII, 1953, 489).
♦ Сліпці сватають кого — хочеться спати кому-небудь, нападає дрімота на когось.
2. зоол. Невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, пристосовані для риття землі. Найбільш розповсюдженими і небезпечними з гризунів є ховрахи.., а на сході УРСР — також сліпець, або зінське щеня (Шкідники і хвороби .. рослин, 1955, 10); Восени, після збирання врожаю і оранки полів, саме в лісових смугах і на їх обочинах скупчуються звичайна, лісова, курганчикова і хатня миші, сіра полівка, сірий хом’ячок.., сліпець та ін. (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 46).
3. розм. Дитяча гра. У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали, Іграли [грали] в кобзи і сліпці (Іван Котляревський, I, 1952, 92).