ШИТТЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням шити. Дві дівчини, привчені до шиття, сіли коло порога й вишивали сріблом бережки до кунтуша (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 45); Іван родився в Пістині, де його батько, а пізніше він сам, займався шиттям простих чобіт (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 19); — Сиджу над шиттям, машинка цокотить, а я сумую, думаю про тебе, шиючи сорочки і спідниці іншій на весілля (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 65); Український одяг — це своєрідна енциклопедія народної творчості. В ньому втілилось народне мистецтво ткацтва, крою, шиття, вишивки, аплікації, плетіння тощо (Народна творчість та етнографія, 5, 1965, 32).
2. Те саме, що шитво 2. Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне [викине] геть на сміття (Павло Грабовський, I, 1959, 52); Коло стола.. сидить молода дівчина; вона схилилась над шиттям, над пишною білою шовковою сукнею (Леся Українка, III, 1952, 473).
3. рідко. Те саме, що вишивка 2. Пішов і пішов по руках той кисет, Дівоче шиття — фронтові подарунки!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 191).