РІВНО, присл.
1. Присл. до рівний 1—4. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Сніг падав безшелесно й рівно (Максим Рильський, I, 1960, 125); Все він робив.. спокійно у рівно, поблискуючи з-під кошлатих брів сірими очима (Олесь Гончар, III, 1959, 97).
2. у знач. присудк. сл. Немає западин та підвищень. Озираюсь. Де ж гори? Я хочу побачити обіцяні гори! Та їх немає, скрізь рівно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236).
3. у знач. част. Якраз, саме. Рівно ж тільки тепер я довідалась, що Ви посилали мені «Громадський голос» (Леся Українка, V, 1956, 354);
// Точно. Рівно о п’ятій Марійка проснулась від дзвінка будильника (Олесь Донченко, V, 1957, 416).
4. у знач. част. Так само, однаково, такою ж мірою. Рівно ж і два ці органи повинні творити єдину організаційно зв’язану систему освітньо-культурної роботи (Василь Еллан, II, 1958, 84).
5. з чим, розм. На одному рівні, урівень з чим-небудь. Рости, хмелю, над водою рівно з тичиною (Павло Чубинський, V, 1874, 110); Вал котився скоро, наче вихор, Здіймав воду рівно з берегами (Іван Франко, XIII, 1954, 347).
6. у знач. спол., у сполуч. із сл. як, рідко. Так само, як і. Оповідали [гуцули] досить нескромні деталі приватного життя свого духовного наставника, як рівно й деталі події, що привела до зміни старого попа на нового (Гнат Хоткевич, II, 1966, 9).
7. у знач. част., розм. Зовсім, абсолютно. — В мене рівно дома нема нічого. Аби тут годували мене, то й спасибі! (Марко Вовчок, VI, 1956, 234).
♦ Все рівно див. весь 1.
РІВНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову рівний у 3 знач., напр.: рівновагий, рівновартний, рівнораменний і т. ін.