РІ́ВНИЙ, а, е.
1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Зокола стіни не рівні та білі, а брудні — аж чорні (Панас Мирний, IV, 1955, 249); Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 235);
// у знач. ім. рівне, ного, сер. Місцевість, місце без западин і підвищень. Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (Олесь Гончар, III, 1959, 428).
2. Який не має викривлень, закрутів; прямий. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354); В кінці рівної, як промінь, алеї.. горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Юрій Смолич, I, 1958, 57); Тоді вони [верби] були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421);
// Який не має нахилу; стрімкий. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49);
// Який не має різких потовщень, розширень. Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Рівна нитка;
// Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.). З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже немолода, але проворна, рівна й висока (Нечуй-Левицький, II, 1956, 224); Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (Максим Рильський, III, 1961, 173);
// Який не має випуклостей (про лоб). Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 343);
// Який має правильну, без викривлень форму. В бережках неждано прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).
♦ Зійти з рівної дороги див. дорога; Зриватися (зірватися, зметнутися, схоплюватися, схопитися і т. ін.) на рівні поти див. нога; Поставити на рівні ноги кого — допомогти кому-небудь знайти впевненість у собі, віру в свої сили. На флоті Павло був веселий, кмітливий і швидкий, як чайка в польоті. Це з ним тут щось сталося. Треба його поставити на рівні ноги, розбудить, щоб прокинувся назавжди (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 202); Рівний як свічка див. свічка.
3. Який нічим не відрізняється від кого-, чого-небудь; однаковий. — Рівна, сестро милая, нам доля з тобою (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 233); Черниш і Сагайда мали рівні звання, і спочатку було невідомо, хто з них буде призначений командиром роти (Олесь Гончар, III, 1959, 374); У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (Володимир Сосюра, I, 1957, 128);
// Однаковий за розміром, величиною, формою, вагою, зростом і т. ін. — Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний, I, 1949, 329); Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49);
// Який здійснюється, проводиться однаковими щодо сили, вправності сторонами, противниками (про бій, змагання і т. ін.). Рівний двобій;
// Такий самий, однаковий особистими якостями, властивостями. Одного батька [діти], та не рівні (Номис, 1864, № 9222); Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Панас Мирний, IV, 1955, 119);
// кому, чому, з ким-чим. Рівноцінний з ким-, чим-небудь. А що є рівне із Москвою в цілому світі, з молодою, завжди квітучою, мов сад?! (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 98); Обіцяне — рівнеє боргу (Володимир Сосюра, I, 1957, 453); Це Марися, це Зміївна, Йде, найкращій квітці рівна, По нічній рясній росі, — Стрічка в’ється у косі (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 56). Нема (не було, не буде) рівного (рівної) кому, чому — хтось або щось є найкращим (найкращою) своїми якостями, властивостями. Кожен козак обертався в.. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 63); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі Гжицький, Опришки, 1962, 133); Улиці, півні, собаки, люди, — Все веселим видалось мені, І здалося, що весни не буде, Рівної веселій тій весні (Максим Рильський, I, 1956, 144); Не мати собі рівного див. мати 2.
4. Рівномірний, постійний у своєму виявленні. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Маруся не спала. Серце нило одностайним, рівним болем (Гнат Хоткевич, II, 1966, 131); На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Юрій Яновський, II, 1958, 81); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом (Михайло Стельмах, II, 1962, 312);
// Одного, однакового ритму; розмірений. Удосвіта його [хворого] дихання зробилося таке рівне й тихе, що Гаїнці здалося, мов уже він перестає дихати… (Борис Грінченко, II, 1963, 482); Рівний пульс;
// Який не має підвищень чи знижень тону (про голос і т. ін.). Її спокійні, рівні слова не обманювали його (Іван Франко, VII, 1951, 66); Парубок підходить до неї [хатини] і чує з її середини рівний, одноманітний голос (Михайло Стельмах, I, 1962, 139);
// Однаковий за кольором, забарвленням, інтенсивністю і т. ін. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний, IV, 1955, 312); У темряві, густій, тяжкій і рівній, Прокинувсь я (Максим Рильський, III, 1961, 293);
// Позбавлений труднощів ускладнень, без відступів, збочень (про життя, життє вий шлях). В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба твій рівний шлях (Максим Рильський, II, 1960, 297); Турбота про подругу.. відволікала Ганну від важких думок робила її життя яснішим, рівнішим (Василь Козаченко, Сальвія 1959, 125).
5. Який може рівнятися з ким-небудь своєю гідністю заслугами, знаннями, досвідом, походженням і т. ін. Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про.. різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Олесь Гончар, II, 1959, 407);
// Який має однакові з ким-, чим-небудь права; рівноправний. — А кажіть: хто над вами тут є отаман, чи який старший? — Нема нікого старшого, мигтут усі рівні (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 116); Стали рівними гуцули Поміж народами всіма (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 59);
// Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю. Конституція.. запровадила систему прямих, рівних і загальних при таємному голосуванні виборів до органів влади (50 років Жовтневої революції, 1967, 17); При комунізмі всі люди матимуть рівне становище в суспільстві (Програма КПРС, 1961, 55).
♦ На рівній нозі див. ноги.
6. перен. Урівноважений, спокійний (про людину, її вдачу, поведінку). Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); В поводженні з товаришами він був рівний, надійний (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 31).
7. чому і без додатка. Який дорівнює, відповідає величині чого-небудь або складає якусь величину. Жінка його Марина Нар повна принесла до його худоби не тільки частину своєї, рівну його частині, а ще й добрий жіночий розпорядок (Панас Мирний, I, 1954, 150); Два двогранні кути вважаються рівними, якщо вони при вкладанні можуть суміститись (Геометрія, II, 1954, 17).
8. Виражений круглими цифрами (про число, рахунок і т. ін.). — То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 174).