ПИЯ́ТИ́КА, и, жін., розм.
1. Гулянка, вечеря, обід і т. ін. з надмірним вживанням спиртних напоїв. З-за великої печі.. висунулася бліда, скулена постать, що сиділа там уже кілька хвиль, всунувшися до шинку затильними дверми з сіней і не спостережена ніким серед гамору і пиятики (Іван Франко, I, 1955, 85); До ранку тривала пиятика й танці (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 564).
2. Те саме, що пияцтво. — Не зле? Пиятика, картярство.. — се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (Ольга Кобилянська, I, 1956, 78); — Хороша тема… Актуальна… — сказав редактор. — Нам ця тема підходить. Пиятика — велике зло (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 59).