ПРИЄДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЄДНАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Додавати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь. — Несила ж розпрощатися з новими трьома десятинами, які він уже приєднав до свого поля (Михайло Стельмах, I, 1962, 364);
// у сполуч. із сл. до себе. Збільшувати свої володіння. Просить король Бела зустрітися, натякає, щоб Данило дав йому поміч. Хоче Бела австрійські землі до себе приєднати (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 563);
// Прикріплювати що-небудь до чогось;
// Вбирати в себе що-небудь, сполучатися з чимсь. Він [гемоглобін] має здатність легко приєднувати кисень і так само легко його віддавати (Шкільна гігієна, 1954, 78).
2. Робити належним кого-небудь до складу певного кола осіб на підставі характеру діяльності. Коли Франко згадував ім’я Достоєвського, він незмінно приєднував його до найбільших імен російської літератури (Радянське літературознавство, 3, 1957, 48); Так куди ж іти? В чиновники?.. Приєднати й власну особу до плеяди людей у мундирах (Гнат Хоткевич, I, 1966, 134); Що інше, крім праці, могло приєднати.. молодого ще інженера до тих, хто відвоював собі право будувати таке майбутнє? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 76).
3. у сполуч. із сл. свій голос, свій регіт і т. ін. Починати говорити, сміятися і т. ін. разом з іншими, які сміються, говорять і т. ін. Навколо відразу вибухає сміх. Левко, відхиляючи голову, на мить здивовано міряє повеселіле обличчя дівчини, а потім і собі починає гигикати. І тільки тепер до його реготу приєднують свій Данило і Григорій (Михайло Стельмах, I, 1962, 52);
// у сполуч. із сл. голос. Виявляючи своє ставлення до кого-, чого-небудь, приставати до якоїсь думки; голосувати разом з кимсь за або проти кого-, чого-небудь. Промовець приєднував свій голос до протесту машинобудівників. До їх вимоги звільнити заарештованих (Андрій Головко, II, 1957, 628).
4. Те саме, що прилучати 4. Класична спадщина приєднує людей до чистих джерел добра і справедливості, до благородної людяності (Радянське літературознавство, 11, 1967, 54).