ПРИЛУЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЛУЧИТИ, лучу, лучиш, док., перех.
1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 22); Брошуру [М. Драгоманова] роздали всім членам конгресу і прилучили до протоколу (Микола Олійник, Леся, 1960, 128); Гриць написав Сашкові невеличку записку про шкільні новини і просив Степаниху прилучити її до листа, якого вона посилатиме синові (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 209);
// Приєднувати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь. Сьогодні Гловацькому довелося чути, як люди прилучають до свого всеохоплюючого поняття праці дивні речі (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 91); Його ласкавила рідня З коліном Гленнальвона, І думка нишком осіня Трон прилучить до трона (Павло Грабовський, I, 1959, 413);
// Використовувати що-небудь, додаючи до чогось. Старицький в романі [«Останні орли»] послідовно й вміло прилучає матеріали українського фольклору (Радянське літературознавство, 3, 1971, 46).
Прилучати (прилучити) голос: а) починати співати, приєднуючись до чийогось співу. Як ті пташки навесні, виспівували наймички в пекарні.. А до їх голосів прилучала й молода свій голос, як та горлиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 138); б) висловлювати згоду з чиєюсь думкою. Іван Бриль теж прилучав свій голос до мрійників (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 76).
2. Приймати кого-небудь до свого гурту, до складу якогось товариства, об’єднання і т. ін. Ти ж, о єдина, що глибоко болем троянським болієш… Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 238); [Сестра Мархва:] Ще кобзар сюди прибився. І його вони до себе прилучили, щоб була своя музика (Панас Мирний, V, 1955, 109);
// За певними ознаками зараховувати, вважати палежним кого-небудь до якогось класу, якоїсь групи, категорії людей. Закон про сословні права усім ясус, що козаки прилучаються до хрестян [селян].. От через це і не слід їх прилучати до разночинців [різночинців] (Панас Мирний, III, 1954, 259); Він [агроном] милувався дівчиною, і вже в думці прилучав її до свого активу (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 22).
3. Заохочувати, спонукати кого-небудь до участі в чомусь. Прилучати учнів до праці іса підприємствах;
// Сприяти участі кого-небудь у чомусь. Велика Жовтнева соціалістична революція розкріпачила жінку, дала їй повну рівноправність з чоловіком, полегшила її працю, прилучила жінку до активної участі в політичному житті суспільства (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 4); Лютнева буржуазно-демократична революція пробудила і прилучила до політичного життя поряд з робітничим класом всю величезну масу дрібних хазяйчиків, селян (Комуніст України, 4, 1960, 51);
// Призначати кого-небудь для участі в чомусь. До нічної варти прилучили козака, що вчора заробив потиличника (Яків Качура, II, 1958, 372).
4. Давати можливість пізнавати що-небудь; переймати. Хіба не йому — культпрацівникові — часто-густо належить честь першовідкривача, котрий прилучає трудову людину до краси мистецтва, музики, літератури (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 129); В країні здійснено культурну революцію. Вона вивела трудові маси з духовного рабства і темряви, прилучила їх до багатств культури, нагромаджених людством (Програма КПРС, 1961, 12); Тільки прилучивши широкі маси трудящих до знань, науки, до всієї світової культури, можна було успішно розв’язати ті складні завдання, які стояли перед нашою країною (Комуніст України, 3, 1969, 54).
5. рідко. Те саме, що прикріплювати 1. В високій горниці моїй, Годинник ржавий і старий, За дверми виснеш ти. Наш дід, Назад тому багато літ, Тебе в цім місці прилучив, Щоб ти годину нам лічив (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 193).
6. тільки док., неперех., рідко. З’явитися на додаток до чого-небудь. Одна біда не наскучить, доки друга не прилучить (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 39).