ПРИГУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що покрикувати. Василь, сіпаючи за коси Галю, прицмокує та пригукує. Крики її, муки братів такі радісні йому (Панас Мирний, IV, 1955, 97); Урядник Муха владним голосом пригукував на стражників (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 94).
ПРИГУКУВАТИ
Тлумачення слова