ПРИГРЕ́БИЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що погрібник. [Петро:] Не заходь нікуди з двору… молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 180); Смолярчук хитро так засміявся, обвів прижмуреними очима Гандзюкове подвір’я з хатою старою у вишняку і тільки на пригребиці, коло погреба заваленого, зупинив свої очі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 163).
ПРИГРЕБИЦЯ
Тлумачення слова