ПРИЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до приціл 2. Зброя в порядку, надійний курок, Вірна прицільна лінія… (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 12); Припавши головою до прицільної панорами, Семен не цілився вже (Андрій Головко, I, 1957, 288); Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 129); Вакула опустив на гвинтівці прицільну рамку на двісті (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 573);
// Признач. для наведення на об’єкт. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований.. прицільний видошукач (Радянська Україна, 15.I 1964, 1).
▲ Прицільна планка див. планка.
2. Який здійснюється прицілюванням, наведенням зброї на ціль. Методом швидкісної прицільної стрільби з мінометів, що його недавно запропонував Черниш, уже зацікавилося вище командування (Олесь Гончар, I, 1954, 343); Ніч впала темна — безмісячна, хмарна осіння ніч, і стрілянина почала вщухати: вести прицільний огонь стало неможливо (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 326).