ПРОПАГАНДИСТ

ПРОПАГАНДИ́СТ, а, чол. Особа, що займається пропагандою — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями, лекціями тощо, проводить політзаняття і т. ін. Кожній міській, районній партійній організації під силу підготувати необхідну кількість пропагандистів і особливо агітаторів, залучивши до цієї роботи партійний актив, найбільш підготовлених слухачів системи політичної освіти (Матеріали XXI з’їзду КП України, 1960, 75); Олесь ввійшов до активу комсомольців-пропагандистів і агітаторів (Олесь Донченко, VI, 1957, 610);
//  Те саме, що популяризатор. Іван Франко — щирий і послідовний друг російського народу і пристрасний пропагандист передової російської літератури в Галичині (Максим Рильський, IX, 1962, 39); Золотими літерами вписана в історію міжслов’янських контактів діяльність Лисенка як пропагандиста слов’янської пісні (Мистецтво, 3, 1968, 7).