ПОПУЛЯРИЗАТОР

ПОПУЛЯРИЗА́ТОР, а, чол. Той, хто популяризує що-небудь. Я ходив гордий і навіть, пам’ятаю, хвалився тим, що я не популяризатор, а щось немовби професор вищої математики (Олександр Довженко, I, 1958, 22); Він [І. Франко] був невтомним популяризатором російської і західноєвропейської літератури, перекладав на українську мову твори Чернишевського, Салтикова-Щедріна, Гліба Успенського, Пушкіна, М. Гоголя (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 52); Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Народна творчість та етнографія, 3, 1965, 14).