ПРОКРЯКАТИ, прокрякаю, прокрякаєш і прокричу, прокрячеш, док., перех. і неперех.
1. Док. до крякати 1—4;
// перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. — Працює лазня, фельдфебель? — замість привітання спитав Лібіх.. — Раз я начальник цієї лазні, то вона не може не працювати, — різким голосом прокрякав фельдфебель (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 377).
2. Крякати якийсь час.