КРЯКАТИ, крякаю, крякаєш і крячу, крячеш, недок.
1. Видавати звуки «кря-кря» (про птаха родини воронових); каркати (у 1 знач.). Убрався між ворони і крякай як вони (Номис, 1864, № 5880); На стрісі.. Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Іван Франко, XIII, 1954, 94); Стало чуть, як гайвороння кряче, Ворушачи.. гілля дібров (Микола Бажан, Роки, 1957, 228).
2. перен., розм. Віщувати, накликати нещастя, невдачу. — Журно! — промовила [мати], — все думається.. Та ще й сон такий бачила сю ніч.. Поганий сон, сину! — Ат, не крякайте, мамо! (Андрій Головко, I, 1957, 69).
3. Видавати звуки «кря-кря» (про качок); кахкати. За городом качки пливуть, Каченята крячуть (Українські народні ліричні пісні, 1958, 203); Там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситняках, — І так щодня (Максим Рильський, I, 1956, 76).
4. рідко. Те саме, що квакати; кректати (у 2 знач.). Сова З-під стріхи в поле вилітає, А жаби крякають, гудуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 16); Десь за Россю на болоті крякали жаби (Нечуй-Левицький, I, 1956, 62).
5. тільки крякаю, крякаєш і т. д. Те саме, що кректати 1. Демид Пампушка, слухаючи [Оврама], аж підстрибував од нетерплячки, аж крякав басом (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 268); Дзвеніли чарки, .. захмелілі друзі, випиваючи ще по одній, крякали (Петро Колесник, Терен.., 1959, 41).