ПОВИТРІЩАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Широко розкрити (очі) (перев. про всіх або багатьох). Як проковтнув [Хома сивуху]… і став не свій!.. І дивиться, і нічого не бачить; повитріщав баньки і не тямить нічого (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 234); Воли аж позадирали голови вгору та повитріщали здорові очі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275).
♦ Очі (баньки) повитріщати — те саме, що Очі (баньки) витріщити (про всіх або багатьох) (див. витріщати). Але як розстарається [графиня] грошей, то зараз справе [справить] такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 293); — Поїду — наберу [заробітчан] за, таку ціну, що інші потім очі повитріщають (Олесь Гончар, I, 1959, 32).
2. на кого — що. Втупити в кого-, що-небудь погляд, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.) (про всіх або багатьох). —7 чого повитріщали на мене свої очі баранячі, — думає Грицько (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 191); Денисові земляки повитріщали очі на свого єфрейтора. Альпініст! ..Та чи він хоч знає, що це воно таке? (Олесь Гончар, III, 1959, 101).
3. рідко. Виставити, дуже відкривши (зуби, ікла); вишкірити (перев. про всіх або багатьох). Повитріщати зуби.