ПОВИ́ЩАТИ, аю, аєш. Док. до вищати. Сині очі в дівчини знов освітили обличчя, і постать немов повищала (Леся Українка, III, 1952, 581); Храпков аж повищав, молодецьки обернувся й побіг (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 35).
ПОВИЩА́ТИ, щу, щиш, док. Вищати якийсь час.