ВИ́ЩАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися вищим. Стіжки в току вищають, усе ніби ростуть, як гори (Нечуй-Левицький, III, 1956, 326); Гори вищали, нагромаджувалися, заступали обрій титанічними руїнами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 184).
ВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. — Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 23);
// Утворювати різкі, пронизливі звуки. Вітер у берегах ріки свистить, вищить, завиває, мов сердиться (Іван Франко, IV, 1950, 338); В майстернях стукотять молотки, весело вищать станки (Олесь Гончар, Зустрічі.., 1950, 15); Сніг не скрипів під ногами, а вищав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 461).