ПОВЕРТАТИ

ПОВЕРТАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОВЕРНУТИ, верну, вернеш, док.

1. перех. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь. Миттю зіскакує [Безбородько] з ліжка,.. повертає в замку ключ (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 213); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Юрій Яновський, II, 1958, 57); Один з чоловіків.. підняв з долу свиту, струснув, повернув у руках на всі боки (Панас Мирний, I, 1949, 257); Орися повернула до себе обличчя Тимка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 220);
//  Обертаючи, спрямовувати куди-небудь, на когось, щось. Брянський негайно наказав повернути на німців усі міномети (Олесь Гончар, III, 1959, 117); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море (Юрій Яновський, II, 1958, 173);
//  Обертати що-небудь іншим боком. — На хоч п’ятака, все рівно. — Дід повернув руку малого, положив п’ятака (Панас Мирний, I, 1954, 179); Шура підійшла до Шовкуна і повернула йому вушанку зіркою наперед (Олесь Гончар, III, 1959, 216);
//  неперех. Рухати, ворушити язиком, рукою і т. ін. Повернув Нечипір язиком у роті… аж так і є: намацав піввареника, що застряло у кутніх зубах (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 109); — Нап’яли братчики вам добру основу, витчуть вам таку сорочку, що ні руками, ні ногами не повернете (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 131).
 Повертати (повернути) голову (обличчя, шию і т. ін.) — те саме, що Обертати (обернути) голову (лице, вид і т. ін.) (див. обертати). Руда пані повернула голову в наш бік (Леся Українка, III, 1952, 612); Невідомий ніяково посміхнувся у темну бороду і повернув здивоване обличчя до Клавдії Харитонівни (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 7); — Ти не перебаранчай, коли я говорю, — неквапно повернув [Левко] широку шию до Волошина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 64).
♦ Повернути очима — подивитися, глянути, не обертаючи голови. Він [гетьман] вам булавою як тріпоне, та очима як поверне, так уся територія ходором ходуль (Остап Вишня, I, 1956, 213); Повертати (повернути) лицем див. лице; Повертати (повернути) очі: а) спрямовувати очі в який-небудь бік, дивитися на когось, щось. Захекані дівчата здивовано під одним кутом повертають очі на отця Вікентія (Михайло Стельмах, I, 1962, 416); б) звертати увагу на що-небудь. — От ви і в Києві живете, і людьми освіченими зоветесь! Здається б, повинні повернути очі на громадські справи (Панас Мирний, I, 1954, 350); Повертати (повернути) [своїм] розумом (мозком) — думати, міркувати. Він мусив тепер повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого польського графа в посесію село Журавку і став посесором (Нечуй-Левицький, II, 1956, 40); [Петро:] Що ж його робити тепер? А ну, розумна голово, поверни своїм мозком та скажи, що робити тепер? (Панас Мирний, V, 1955, 180).

2. неперех. Змінювати напрямок свого руху, робити поворот; звертати. Корови через рівчак повертають у хліб (Степан Васильченко, III, 1960, 341); Гайдамаки понад яром З шляху повернули (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); Вибравшись з міста, колони танкістів різко повернули ліворуч, на південний схід (Ле і Левада, Півд.- захід, 1950, 358);
//  розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до когось, звертаючи з дороги. Один купець, — забув, як звати, — Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він-повернув і з воза зліз (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 142); Кирило повернув до двору. Христя стала, не знаючи, чи йти їй за Кирилом, чи на шляху підождати (Панас Мирний, III, 1954, 71);
//  у сполуч. з прийм. з. Іти геть, залишати межі чого-небудь. Бурлаки мовчки повернули з двора (Нечуй-Левицький, II, 1956, 205); Антін Глущук не дослухав погроз розлюченого німецького пана і повернув з двору (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 113);
//  перен. Міняти політику, методи і т. ін. Ліберальна буржуазія рішуче повернула від захисту прав народу до захисту установ, спрямованих проти народу (Ленін, 19, 1971, 163); Доки проти Денікіна йшов [Махно] — мов на дріжджах росло його військо, як тільки проти червоних повернув — розтануло враз (Олесь Гончар, II, 1959, 339);
//  Те саме, що повертатися 3. Усі думки Теміра, куди б вони не заходили, повертали завжди до Тані (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 339).
 Вітер повертає (повернув) — вітер змінює, змінив напрямок. Вітер повернув на нашу хату, і вона зайнялася (Юрій Яновський, II, 1958, 227); — Нездужається… Бік болить. — На тепло, мабуть, бо вітер із Чорноморії повернув (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 166).

3. неперех. Мати згин, вигин, поворот, бути розташованим не по прямій лінії (про дорогу, річку і т. ін.). Десь під самою горою повертала стежка вбік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243); За Вишгородом Дніпро круто повертає ліворуч (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63); Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 8); Там [у трубі] було дуже тісно, фелікс довго ліз на череві, а потім труба повертала, попереду з’явилося світло (Юрій Яновський, II, 1954, 40).

4. перех. Змінювати напрямок руху кого-, чого-небудь; спрямовувати рух кого-, чого-небудь в інший бік. Євгенка підняв угору одно весло, а другим почав хутко повертати човна назад (Олесь Донченко, VI, 1957, 71); В пустелю повертаєм ріки, Щоб ожила, щоб розцвіла (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 13); — Вийде і вона, — подумав собі Кармель і повернув коня до ріки (Марко Вовчок, I, 1955, 353);
//  перен. Надавати іншого, протилежного спрямування рухові, розвиткові чого-небудь. Імперіалізм безсилий.. повернути назад розвиток сучасного світу (Комуніст України, 7, 1969, 13);
//  перен. Примушувати кого-небудь вернутися до якоїсь справи, заняття і т. ін. Ми нетерпляче повертали її до перерваного оповідання (Степан Васильченко, II, 1959, 335); Коли ж усіх мобілізованих арсенальців повертали з армії назад на завод, — то виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і залишився (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 42); Близький гуркіт і хмара їдкого диму вивели дівчину з солодкої мрійливої задуми, повернули до дійсності (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
//  Спрямовувати розмову, бесіду, думки на іншу тему, на інший об’єкт. Часто також учитель повертав спільну розмову на причини війни, на несправедливість царсько-поміщицького ладу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 309); Ольга збагнула, що зовсім не до речі повернула розмову (Леся Українка, III, 1952, 747).
♦ Колесо історії повертати назад див. історія; Повернути гнів на милість (милость) див. милість; Повернути назад колесо історії див. колесо; Повертати (повернути) все життя див. життя; Повертати (повернути) голоблі див. голобля.

5. перех. і неперех., перен. Надавати певного спрямування чому-небудь; використовувати щось певним чином. Леся Українка, що взагалі мала нахил по-своєму освітлювати і по-своєму повертати світові теми.., підкреслювала символічне значення прометеївського міфа, прометеївського духу (Максим Рильський, III, 1956, 282); Так вже раді [мати], як получу карбованця якого та їм дам. — Не знаю, кажуть було, куди й повернути його вперед: чи на солому, чи на папку [хліб]… (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 10); Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Лесь Мартович, Тв., 1954, 198); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 173);
//  ким, розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. [Матрона:] А отой деришкіра [писар] віссався в нього [чоловіка], як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (Іван Франко, IX, 1952, 393); Що то дівчина! Так тобою повертає, як циган сонцем (Петро Колесник, Терен.., 1959, 127).
♦ Повертати (повернути) на жарт (жарти) — надавати чому-небудь жартівливого, несерйозного характеру. — Кованько й справді з тих штукарів, в котрих ніколи гаразд не допитаєшся правди, бо він все повертає на жарти (Нечуй-Левицький, I, 1956, 615); Не міг же він показати, що й справді злякався цього наймита.., і тому вирішив сварку повернути на жарт (Михайло Стельмах, I, 1962, 236).

6. неперех., розм. Наближатися до якої-небудь межі в часі, просторі або відходити від такої межі. Повертало сонце на південні грані (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 216); Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись (Іван Манжура, Тв., 1955, 50); На літо повернула вже весна. Дрімає сад, і гостро пахне м’ята… (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 57);
//  безос. Кінчається літо, на осінь повертає (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Вже пізно, вже на другу годину повернуло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 210); Вже повертало з півночі;
//  безос. Доходити певного віку. Уже на восьмий [десяток] поверта Твоїй старенькій дядині (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 56); Його, правда, всі звали «старий» Максимович. Хоч йому тільки повернуло на п’ятий десяток, та всі здавна пам’ятали його професором (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 338); А як повернуло їй на восьме літо — самій довелося йти до панських покоїв (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).

7. перех. і без додатка. Віддавати назад що-небудь узяте; вертати. Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 51); Постараюся бути акуратним і швидко повернути коректу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 259); Зупинившись біля художника, він довго дивився на його роботу, похвалив її і з одвертим жалем повернув Тарасу Григоровичу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 251);
//  Відпускати кого-небудь. — Полковник рішуче вимагав повернути дочку. Нам нічого не залишилось, як відпустити (Юрій Яновський, II, 1958, 73).
♦ Повертати (повернути) хліб, етн. — відмовляти тому, хто сватається.

8. перех. Забирати назад що-небудь втрачене, віддане, відняте. У пана брать — своє повертать (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 337); Все, що забрав наш лютий ворог, Щоб повернути, час наспів (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 293);
//  Примусити кого-небудь вернутися назад, на попереднє місце. Повертав боярин втікача, карав його і своїм правом до свого оселища приковував (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 36); Зареклась я тоді повік не брати чужих дітей, І все ж таки мені дуже жаль, що тоді не наполягала і не повернула хлопця собі (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 57).

9. перех., перен. Відновлювати що-небудь, раніше втрачене. Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 120); В лісах днює і ночує тітка Василина, прислухаючись, який цвіт, корінь чи лист повертає здоров’я чоловікові (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 486); Коротка передишка, безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям втрачену жвавість (Олесь Гончар, III, 1959, 48); Деяким дітям, що їх вважали безнадійно глухими, можна повернути слух (Наука і життя, 2, 1967, 17);
//  Примушувати вернутися до попереднього стану. Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Максим Рильський, III, 1961, 81).
♦ Повертати (повернути) до життя кого (життя кому): а) виліковувати тяжко хвору людину. [Мелешко:] Ну, знаєте, — повернути життя людині, відняти її у смерті, — якої ще радості чи мистецтва побажати (Іван Кочерга, II, 1956, 489); б) надавати кому-небудь сил, бадьорості після душевного занепаду, переживань і т. ін.; відроджувати. То гусла кров, то, повна дзвона й гула, у жилах клекотіла і текла… І до життя мене ти повернула любов’ю, що є душі твоїй жила (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 248); Повертати (повернути) до здоров’я — одужувати. Ганина мати, що почала вже повертати до здоров’я, ходить з одної кімнати до другої, роздивляється, чи все приладжено як треба (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 17).

10. неперех., перен. Відновлюватися, з’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). Крові тої витекло чимало, бо здоров’я повертало до Остапа поволі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374).

11. неперех., розм. Те саме, що повертатися 1 4. Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому (Олександр Довженко, I, 1958, 69); Він знову повертав на Україну (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 333); Побував я у Дрездені, Відні, Венеції, Флоренції, а тепер з Рима їду до Неаполя, а звідти на південь Франції, в Швейцарію і через Відень поверну до Львова (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 270).

12. перех. Перетворювати когось, щось в (на) кого-, що-небудь, змінюючи вигляд, форму, стан і т. ін. За горами, наче вдалині, Різнобарвні сяяли вогні. Снилось море золотих вогнів, Що і ночі повертали в дні (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 25); Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз’єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Іван Франко, VI, 1951, 36); Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (Степан Васильченко, II, 1959, 383).
♦ Внівець повернути див. внівець.