ВНІВЕЦЬ

ВНІВЕЦЬ (УНІВЕЦЬ), присл. Дотла, вщент, зовсім. Яке де упало зерно при дорозі, Те скоро унівець стоптали прохожі (Іван Манжура, Тв., 1955, 104); Скільки тут, на землі.. Плаче юних сердець, Що розбились внівець Тим коханням палким і огнистим! (Максим Рильський, I, 1956, 23).
♦ Внівець обернутися (піти і т. ін.) — стати нічим, розвіятися. Недавня надія знову обернулася внівець, страх зігнав радість (Панас Мирний, I, 1954, 226); [Рябина:] Не дайте внівець піти моїй праці і господарству (Іван Франко, IX, 1952, 415); Внівець повернути — повернути в ніщо, зробити нічим. Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла (Панас Мирний, II, 1954, 85).