ПОТОВКМА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що потовкти 1. Краще її [картоплю] зварити, тоді почистити та потовкмачити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8).
2. фам. Побити. [Сонька:] А щоб вам чортяки ноги повивертали, щоб вас бенеря потовкмачила!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 326).