ПОТОВКТИ, вчу, вчеш, док., перех.
1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь. [Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 85).
2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили [троянці] без остатку, Посуду потовкли в шматки (Іван Котляревський, I, 1952, 168); Штир дзвенів, але бодай вони знайшли що-небудь. Каміння, цеглу. Тільки в одному місці вигребли з глею якісь дивовижні черепки. Допіру це була посудина, але вони потовкли її штирем (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 62).
♦ Потовкти на пшоно — розбити вщент, знищити. А тут ще ліс почали німці [фашисти] прострілювати. Намацають нас, як забаримось. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Юрій Яновський, I, 1954, 55).
3. Нанести пошкодження кому-, чому-небудь, пошкодити щось у багатьох місцях. Хоч колесо не зломилось, але зате панотець потовк собі праву ногу (Лесь Мартович, Забобон, 1950, 3); Старший син Гаврило —..здоровань, на одну ногу кульгавий (як був ще пастушком — бугай йогу потовк) (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6).
4. розм. Дуже побити когось. — Геть мене потовк [чоловік], місця живого нема, — скрізь синяки… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437); Павла в економії потовкли, пом’яли, поламали (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1956, 168).
5. Товкти якийсь час.