ПОТЕРПНУТИ і ПОТЕРПТИ, гшу, пнеш; мин. ч. потерп, ла, ло і потерпнув, пула, ло; док.
1. Утратити чутливість, здатність вільно рухатися (про руки, ноги і т. ін.). Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду, здеревеніли [здерев’яніли] (Нечуй-Левицький, I, 1956, 109); — Коли се на ранок щось промелькнуло побіля вікна, іде у двір. Глянула я — пан… У мене і руки, і ноги потерпли (Панас Мирний, III, 1954, 167); А ніч тяглася добрих дві доби, А в сурмачів давно потерпли губи (Леонід Первомайський, I, 1958, 160);
// безос. — Геть від мене, виродки, кажу вам, бо зараз завтра таку про ваші «затни» статтю вріжу.., що вам аж у п’ятах потерпне! (Іван Франко, III, 1950, 117);
2. рідко. Те саме, що заціпеніти. Захлинулась [Маргіт] водою, полетіла кудись перевертом і вся потерпла від жаху (Олесь Гончар, Новели, 1954, 59).