ПОПЕРВАХ, присл., розм.
1. Те саме, що спочатку. — Хазяйнуємо потроху, нові порядки заводимо, але попервах труднувато тропу вхопити. Більше наосліп доводиться… (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 239);
// Перш за все. Попервах, маючи все-таки деякий життєвий досвід, я, побачивши ленінградку із шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бік вулиці (Остап Вишня, I, 1956, 305).
2. Раніше, колись. Стріла [Ганна] за містком Сашка Вовкотруба — того сержанта, який попервах приводив до полковника п’ятьох бійців (Юрій Яновський, Мир, 1956, 34).