СПОЧА́ТКУ, присл.
1. Перед чимсь іншим; спершу, раніше. Спочатку вона пам’ятає себе чорною, вічно в сажі, коло панських свиней (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); — Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134); З комірчини спочатку чується смачне зітхання, старечий скрип ліжка, а далі знову — рівне дихання (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 103).
2. З самого початку; знову, наново. Скоро край і п’ятому десятку, І юнацький пал не до лиця… Але так хотілось би — спочатку І — признаться щиро — без кінця! (Максим Рильський, I, 1956, 264).