ПОМОЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех. і без додатка.
1. Док. до молотити. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показцєте?! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 209).
2. Молотити якийсь час. Він обіцяв їй полагодити оборіг, скосити сіно і кілька днів помолотив би жита (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 12).
3. перен., розм. Побити у багатьох місцях. У голові шуміло, кістки нили, наче все тіло хтось поклав на ковадло і добре помолотив кийками (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 374).