ПОМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех. Погострити мантачкою всі або багато кіс (див. коса 2). Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять,.. а в хаті й не думали прокидатися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 224).
2. перех. і без додатка. Мантачити якийсь час. Раз по раз махаєш косою, помантачиш, її трохи і знову косиш (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 77).