ПОЛІРОВАНИЙ

ПОЛІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полірувати. Блищала полірована під явір лава присяжних суддів, мов дзеркало (Іван Франко, VI, 1951, 266);  * Образно. Учні уважно оглядали жовтий, полірований дощами й вітрилами хрест (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 16);
//  у знач. прикм. Моряки подарували щасливим батькам гарненьку поліровану колиску роботи корабельного тесляра (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 343); Кімната обставлена міськими меблями; полірована дзеркальна шафа переблискується з нікелевим ліжком (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 200);  * Образно. Навіть поліровану лисину і провінціальні вуса простила б Максиму Ганна Дмитрівна (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 27).