ПОГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до погнути. Криноліни були поламані, погнуті й помазані білою квашею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 190); Я хочу вирвати з рук жебрака той шматок хліба, що впав з мого столу, погнутого під вагою яств (Гнат Хоткевич, 1. 1966, 133); Недалеко.. висіли шолом і меч князя Ігоря, його броня і щит у кількох місцях погнуті були мечем (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 34);
// погнуто, безос. присудк. сл. Так усе [всі металеві конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Остап Вишня, I, 1956, 337).
2. у знач. прикм. Який погнувся, зігнувся під дією чого-небудь. Стоїть діжечка у куточку, заглянув: водичка блищить, і лежить на дні погнутий кухлик (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 176); Низька, погнута стеля звисає над самою головою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 190).