ПОГНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Надати чому-небудь зігнутої, дугоподібної форми;
// Зробити кривим; викривити. [Мирон:] Вчора приземлився у тебе німець на винищувачі, заблудився. Літак нової системи. Гвинт погнув, а так все в порядку (Олександр Корнійчук, II, 1955, 17);
// безос. Довгий, кістлявий ніс його якось погнуло набік (Олекса Стороженко, I, 1957, 399);
// Нагнути верхню частину чого-небудь; нахилити. Вітер з поля дихне, погне і полама [лозу] (Тарас Шевченко, II, 1963, 376);
// Зробити зігнутим, згорбити. Вид старого з первого погляду здавався похмурим і неволив до поваги: не дуже й погнули його десять десятків літ (Олекса Стороженко, I, 1957, 226).
♦ Погнути спину — те саме, що Гнути снину (якийсь час) (див. гнути). Тож важко бачить, як нероба Цей хліб, мов здобич, розрива, — Хоча б то день колись для проби Погнув би спину у жнива! (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 14).
2. перен. Зламати, здолати;
// безос. Як дочка, ..борись за свого батька, за те, щоб він піднявся, якщо його погнуло та покрутило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 265).