ПОГЕЙКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Гейкати не дуже голосно або час від часу. Той білий [чоловік] пасе — ще й погейкує на худібку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326); Пустив [Остап] воли і сам іде та тільки погейкує (Андрій Головко, II, 1957, 210).
2. на кого, перен. Те саме, що покрикувати 2. Вбираючи на себе пишні шати, пан обозний поглядав вздовж дороги, погейкував на слуг (Олександр Ільченко, Козаньк. роду.., 1958, 23); Тим часом Корж блукав по корівнику, як завжди, стримано погейкуючи на доярок (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 152).