ПО-БОЖОМУ, присл.
1. заст. Присл. до божий. Вони тільки знали, що там [у псалтирі] написано все по-божому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171).
2. розм. Як годиться, як слід; добре. — Весілля першого дня — ото тільки весілля!.. Все якось по-божому: весело, гарно, неначе веснянок дівчата грають (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 346); Діла сьогодні у Кузьми шили по-божому (Михайло Стельмах, II, 1962, 303);
// Чесно, справедливо, без кривди. Хто вік по-божому прожив, Нікому зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 104); Замісто щоб хазяйнувати по-божому, він.. почав давати на процент та на відробітки гроші, почав притискати людей… (Борис Грінченко, II, 1963, 334); Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови й голоси. — Оце по-людському і по-божому… — Коли ж будемо землю ділити? (Михайло Стельмах, I, 1962, 627).
3. розм. Потроху, не дуже багато. Крав він по-божому, якийсь фунт-два на пудові, не більше (Михайло Стельмах, I, 1962, 122).