БОЖИЙ

БО́ЖИЙ, а, е. Прикм. до бог. — На те воля божа, моя любко, — кажу я (Марко Вовчок, I, 1955, 86); Він [Теокріт] казав «нема рабів божих», — єсть і повинні бути люди, вільні «тілом і духом» (Леся Українка, III, 1952, 728).
 Божий світ, нар.-поет., заст. — світ. — Один розкошує, другий сльози ковтає… Де ж та правда в світі божому? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Служба божа, заст. — церковна відправа. — Мати його богомільна жінка, ніколи не пропустить служби божої… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322).
♦ Бий його сила божа! див. бити; Святий та божий, ірон. — удавано, лицемірно тихий і добрий. — Стрічаю я Солов’їху; йде вона з церкви — така свята та божа (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12).