ПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. плюгавлять; недок., перех., зневажл.
1. Робити брудним, нечистим; бруднити. Містечко.. плюгавить.. небо з мокрих димарів (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 106).
2. перен. Те саме, що ганьбити 1. Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович, Тв., 1954, 195);
// Оскверняти, поганити. Народ одностайно вирішив вимести оунівське сміття з нашої вільної української землі, щоб не плюгавило воно наших днів, не затьмарювало радості нашого щасливого життя (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 138).