ПЕТЛЯ́, і, жін. (мн. петлі, толь.)
1. Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав’язана так, що кінці її можна зашморгнути. Зняв [отець Микита] з себе пояс, зав’язав петлю та й став до неї [кобили] підкрадатись, та знай цмока та приговорює: «Тпрусьо, ряба, тпрусьої» (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 6); [Захарко:] Як лихо, то зараз і голову в петлю? (Марко Кропивницький, II, 1958, 145); Тягнирядно кинув петлю коневі на шию і — гайда (Андрій Головко, II, 1957, 179);
// перен. Смерть через повішення. Відправили вони тоді свого юного друга Льоню Бойка за кордон. Інакше б каторга йому або петля (Олесь Гончар, II, 1959, 45); Як чужаниця у своїй землі, Він навіть самогубної петлі Був зажадав у дикому відчаї (Максим Рильський, II, 1960, 273);
// перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище. А навкруг — кати закляті, Лиш полон : харалужжа, І петля, немов зима; Ані сина, ані мужа. Ані сонечка нема (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 235);
// спец. Нитяне кільце, що утворюються в процесі в’язання, плетіння. Процес в’язання ґрунтується на вмінні робити петлі з ниток за допомогою крючка (В’язання крючком, 1957, 3).
♦ Затягати (затягувати, затягти, затягнути) петлю див. затягати 1; Затягується петля див. затягатися 1; Залазити (залізти) в петлю див. залазити 1; Накидати (накинути) петлю див. накидати 2; Потрапити (попасти і т. ін.) в петлю до коло — те саме, що Потрапити в ярмо (див. потрапляти). Селянина так «звільнили» в 1861 році, що він відразу попав у петлю до поміщика (Ленін, 15, 1971, 123).
2. перен. Рух по кривій лінії, що нагадує кільце, а також замкнена або напівзамкнена крива, утворена рухом або розташуванням чого-небудь. Кам’яна стежка.. сплітала петлі по боці гори сюди й назад, все вище та й вище (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 110); Біля села вона [річка] виписувала примхливі петлі, на які нанизувались крихітні левадки, ставочки і копанки (Михайло Стельмах, I, 1962, 224);
// перев. мн. Про сліди деяких звірів, що утворюють замкнені криві. На снігу виднілися заячі петлі (Олесь Донченко, V, 1957, 475); Між кущами зустрічалися петлі — сліди лисичих ніг (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 12);
// Фігура вищого пілотажу — політ по замкнутій кривій у вертикальній площині. З напруженою увагою глядачі стежили за літаками, що виходили з петлі і в ту ж мить входили в піке (Радянська Україна, 20.VIII 1946, 1).
▲ Мертва петля див. мертвий.
3. у знач. присл. петлями, петлею. Утворюючи замкнену або напівзамкнену криву, кільце або кільця. Все вгору і вгору, по дорозі, що йде петлями і одкриває щораз нові пейзажі, приїхав в чудову Таорміну… (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354).
4. Обшитий тканиною або обкиданий нитками проріз на одязі для застібання ґудзиків. — А петлі пометав? Чи то ж так і на жилетці? — І він почав роздивлятися жилетку (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Гауптман почав швидко застібати кітель. Ґудзики не потрапляли в петлі, пальці хибили і тремтіли (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 170);
// Дужечка з ниток або тасьми для застібання ґудзиків, гапличків і т. ін. Дарка ходила на горище пришити петлю до чохла (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 397);
// Металева дужка для защіпки замка на дверях. Ледве встиг [Хаєцький] його [замок] вибити з петлі, як двері з грюкотом розметнулися (Олесь Гончар, III, 1959, 379).
5. Спеціальне пристосування, що складається з двох металевих планок на прогоничі, за допомогою якого прикріплюють двері, раму вікна, віко скрині і т. ін. так, щоб вони вільно відчинялися. Як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся (Олекса Стороженко, I, 1957, 357); Ольга відчинила кватирку, яка жалібно заскрипіла на старих іржавих петлях (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 73).