ЗАЛАЗИТИ

ЗАЛАЗИТИ 1, ажу, азиш і ЗАЛІЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЛІЗТИ, зу, зеш, док.

1. Видиратися, підніматися на верх чого-небудь, спираючись руками й ногами. Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідав на ньому (Андрій Головко, II, 1957, 235); Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 168);  * Образно. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я» (Тарас Шевченко, I, 1951, 332).

2. Заходити, протискуючись, або заповзати куди-небудь, під щось. Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Всі залазять до невеличкої печери (Юрій Яновський, IV, 1959, 226); Юра спокійно лягав, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Юрій Смолич, II, 1958, 16); Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Борис Грінченко, I, 1963, 242).

3. Потай забиратися, проникати, потрапляти куди-небудь. — Та що ви, Терентію… — дивується Мар’ян. — Хіба ж я палій? Як можна подумати таке? Плачинда ще більше хмуриться: — І не таке подумаєш, коли хтось вночі розбоєм залазить у твоє добро ще й вогонь розводить (Михайло Стельмах, I, 1962, 178); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду, на молодих її сестер, як той вовк, що залізе до овечок у кошару (Нечуй-Левицький, I, 1956, 136); Лихі люди ходять тепер раз у раз по вулицях. Коли б ще до нас не залізли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 163).

4. розм. Устромлятися, заглиблюватися в що-небудь. — Е, пусте! Лікар каже, що ніж заліз неглибоко, Мені нічого (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 155);
//  тільки док., перен. Цілком віддатися якій-небудь справі. І хотів би, коли нічого зробити не можна, залізти хоч би в літературу, хоч би в праці знайти розраду — але й тут чигають на тебе всякі хороби (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 313).
♦ Залазити (залізти) в борги — те саме, що Влазити (влізти) в борги (див. влазити). Батько по горло заліз в борги (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194); Залазити вгору, зневажл. — прагнути досягти високого становища в суспільстві. І батько й мати не пускали, Казали: — Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Тарас Шевченко, II, 1953, 10); Залазити (залізти) в душу кому — те саме, що Влазити (влізти) в душу (див. влазити). [Петро:] Батькові в душу заліз та й ворочаєш ним, як знаєш! (Панас Мирний, V, 1955, 188); Декого вже розкусили Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 47); Залазити (залізти) в петлю до кого-небудь — потрапляти в залежність від кого-небудь. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 150); Залазити (залізти) в чию шкуру (шкіру) — те саме, що Влазити (влізти) в чию шкуру (шкіру) (див. влазити).