ОСИРО́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до осиротити. Всю її [оливу], друже, вкінець осирочений Витратив гойно на других… (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 152); Золотий радянський герб України огортали написи і рушникові квіти.. Вони нагадують про рідну хату, осирочену й запалену жорстоким ворогом із Заходу… (Іван Ле, Мої листи, 1945, 173).
ОСИРОЧЕНИЙ
Тлумачення слова