ОСИРОТИТИ

ОСИРОТИТИ, очу, отиш, док., перех. Залишити кого-небудь без батька, матері або близької, рідної людини; зробити сиротою. — О сину! світ моїх очей! Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? Щоб ти мене — стару, слабую.. На вічний вік осиротив (Іван Котляревський, I, 1952, 232); — За віщо ж ти чоловіка вбив? За що діток, жінку осиротив?.. (Панас Мирний, I, 1949, 309); Війна осиротила її, все ж лишивши їй двоє найрідніших людей: діда Овсія і Живана (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222);
//  Зробити кого-небудь самотнім, одиноким, відібравши, відірвавши близьку або рідну людину. — А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався! (Марко Вовчок, I, 1955, 81).