ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм., рідко. Те саме, що оточенець. — У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 595); — Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (Анатолій Шиян, Гроза.., 1950, 640).
ОКРУЖЕНЕЦЬ
Тлумачення слова