ОТОЧЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм. Військовослужбовець, який перебував або перебуває в оточенні ворожих військ. Багато хто з оточенців і місцевих людей встиг-таки сховатися й утекти (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 22); — В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців — і росіян, і білорусів, і узбеків, і грузинів!.. (Олесь Гончар, IV, 1960, 76); Два дні на очах у німців оточенці гатили переправу через болото (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 358).
ОТОЧЕНЕЦЬ
Тлумачення слова