О́БРІДНИЙ, а, е.
1. Те саме, що рідкий 1. Мовчки струснув [Гришка] білявим, об рід ним чубом (Григорій Косинка, Новели, 1962, 161).
2. Те саме, що недорідний. — От і цього року посіяла жита на городі, а воло ріденько зійшло і вийшло обрідне (Нечуй-Левицький, III, 1956, 332); Щороку сутужно Хомі.. Ще як вродить, то потягне хліба до весни, а сього року жито вродило обрідне, ярину град вабив… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Зелені береги зливалися з половіючими хвилями об рідної низенької пшениці (Яків Качура, Вибр., 1953, 340).