НЕДОРІ́ДНИЙ, а, е. Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний. Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Панас Мирний, III, 1954, 22);
// Який погано вродив. Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 116);
// Дрібний, сплющений (про зерно). Зерна [після віяння] виходило обмаль — дрібне і морхле, недорідне, жменька-друга якась з сита, а то все полова (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 7).
НЕДОРІДНИЙ
Тлумачення слова