О́БРАЗНИЙ, а, е.
1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. образ 1 2). В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 50); Образне відтворення живої природи, насамперед квітів, це перша ознака українського народного стилю (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 23);
// Який містить у собі образ. Образний вислів.
2. Який виділяється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово). Мова Семена Жураховича, треба бути справедливим, — неяскрава, але точна й образна (Вітчизна, 1, 1961, 190); Тож спасибі вам, друзі, за натхненне, за образне слово, Що дало мені змогу всю Молдавію серцем збагнути! (Любов Забашта, Вибр., 1958, 88).