ОБРАЗ

ОБРАЗ 1, у, чол.

1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Марко Вовчок, I, 1955, 363); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський, Як розпочата у мармурі постать, іще невиразна, Ще не дороблена тоншим різцем (Микола Зеров, Вибр., 1966, 311);
//  Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам’яті або створений уявою. Наша мати так зжилась з образом твоїм.. після слів моїх, що недавно призналась мені, що вже кохає тебе (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 128); Степан.. ще постояв якусь хвильку перед порогом, поновив у пам’яті образ Ольги (Михайло Стельмах, II, 1962, 154); Сотнику Дерзкому.. цей край постає в іншому образі — у сонці сліпучім, у весняному цвітінні (Олесь Гончар, II, 1959, 431);
//  Подоба, копія кого-, чого-небудь. Синок, вірний образ батька та єдина потіха.., в тих самих росте ідеях (Іван Франко, VI, 1951, 322); Що лякатись? Ні взяти, ні дать: Мій певнісінький образ по виду, — Так на мене скидається він (Павло Грабовський, I, 1959, 236).
 В образі — у вигляді. [Юда:] Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Мессія в образі того промовця (Леся Українка, III, 1952, 136); Звір у образі людини для бомби ціль собі знайшов (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 146); Утрачати (утратити) людський образ — переставати бути схожим на людину, втрачати вигляд, риси людини. Якби люди не працювали, поступово втратили б людський образ (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 52).

2. Специфічна для літератури і мистецтва конкретно-чуттєва форма відображення дійсності. В науці певна ідея виражається через поняття, а в мистецтві — через образи (Мистецтво кіно, 1955, 36); Павло Тичина створює розкішні зорові й музичні образи, сповнені руху, енергії (Шамота, Талант і народ, 1958, 32); Образ Дніпра проходить крізь усю його [Т. Шевченка] творчість (Максим Рильський, III, 1956, 26); Мій друг думає образами й фарбами (Юрій Яновський, I, 1958, 133);
//  Тип, узагальнений характер, створений письменником, митцем. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував у образі орла-беркута (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38); У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (Олександр Довженко, I, 1958, 12); Кожна людина, а отже і її мистецьке втілення в сценічному образі таїть в собі різні позитивні й негативні риси характеру (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 72).
 Входити (увійти) в образ — зживатися з персонажем мистецького твору, переймаючись його духовним світом (про гру актора, майстерність читця і т. ін.). — Коли вас пустили, то сидіть смирно, бо я звелю вийти всім, хто не зайнятий на репетиції. Що за бешкетники? Ви ж не дасте йому увійти в образ (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 324).

3. спец. Зображення якого-небудь явища через інше, конкретніше або яскравіше за допомогою мовного звороту, переносного вживання слова і т. ін.; троп. Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Андрій Головко, II, 1957, 129).

4. перев. мн. Те, що вимальовується, постає в чиїй-небудь уяві. Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів (Іван Франко, IV, 1950, 28); Душа твоя вже повна була вщерть одним словом: земля, «моя земля!», і будилися в тобі образи твоїх давніх мрій (Андрій Головко, I, 1957, 566).

5. Зображення зовнішнього вигляду кого-, чого-небудь (про портрет, фотографію, скульптуру і т. ін.). [Годвінсон:] Ти ж пам’ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? Я по одежі взнав, що то мій образ (Леся Українка, III, 1952, 68); В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 42).

6. філос. Відображення в свідомості явищ об’єктивної дійсності. Наші відчуття, наша свідомість є лише образ зовнішнього світу.. (Ленін, 18, 1971, 59).

7. заст., жарт. Обличчя. — Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є. Іноді й уродлива, та лиха гадина… (Панас Мирний, 3, 1949, 354); — Не одягайся, спершу підемо та образи свої помиємо (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 43).