ОБЕЗЧЕЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЕЗЧЕСТИТИ, ещу, естиш, док., перех., рідко.
1. Неславити, ганьбити. Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання навіть тоді, коли його обезчещувало хтиве право першої ночі (Михайло Стельмах, I, 1962, 260); [Сидір Свиридович:] Коли ви, Свириде Йвановичу, ..так обезчестили нашу сестру й небогу, то я не хочу мати такого зятя (Нечуй-Левицький, II, 1956, 529).
2. Те саме, що збезчестити 2. Пригадувалося [Василеві] все, що він чув про життя князя. Згадалися десятки дівчат, яких він обезчестив (Гнат Хоткевич, I, 1966, 115).