ОБ’Ї́ДОК, дка, чол., розм. Те саме, що недоїдок. Тут валялися всякі об’їдки, кісточки, крихти хліба і лушпайки з насіння (Панас Мирний, III, 1954, 209); На столі Сухомлинов і об’їдки, все навстіж, все відкрите (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 232).
ОБ’ЇДОК
Тлумачення слова