НЕДО́ЇДОК, дка, чол.
1. Недоїдений шматок чого-небудь. І всі, хто чим багатий — хто недоїдок червивого яблука, хто об’їджений качан кукурудзи, хто кісточки з сливок — складали на вікно купками (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 150); Обід закінчується дуже швидко. Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Юрій Збанацький, вдина, 1959, 302).
2. тільки мн., перен. Те, що непотрібне кому-небудь; покидьки. — Він [секретар] усе [з хабарів] забира, а нам тільки недоїдки кида — ми ж і недоїдки беремо та діло робимо, а він і все забере та нічого не зробить (Панас Мирний, I, 1954, 160).
3. перен. Уживається як лайливе слово. — Кидай, кидай, котячий недоїдок, коли прийшов на роботу! — накинувся він на Івана (Любов Яновська, I, 1959, 102).