НЕЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Те саме, що безлюдний. Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок, I, 1955, 366).
2. діал. Нелюдимий (у 1 знач.). — Якийсь нелюдний [Чіпка], неговіркий (Панас Мирний, I, 1949, 147).