НЕКВАПНИЙ

НЕКВАПНИ́Й, а, е. Те саме, що неквапливий. Ішов [Кукулик] з Печерська неквапний, могутньоплечий, мов староруський князь (Павло Загребельний, День.., 1964, 44); — Що ж, дівчатка, пішли і ми на покоси, робота не стоїть, — тихо сказала Соломія і рушила неквапною ходою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 55); Григорій прислухається до неквапних розмов (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 528).